Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Літниця, -ці, ж. = літник 2.
Політика, -ки, ж.
1) Политика. Що то політика? — Нещирість.
2) Лента — шелковая, гарусная. Я їй віддарувався дуже мудрою політикою. Ум. політичка.
Понамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти.
Поперемахльовувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и перемахлювати, но во множествѣ.
Порозмивати, -ва́ю, -єш, гл. Размыть (во множествѣ).
Пригулень, -льня, м. = відгулень.
Прикройний, -а, -е. 1) Укромный. Постав сани у прикройному місці.
2) О сапогѣ: съ пришитыми къ голенищу головками.
Рев, -ву, м. Ревъ. Скот пустився з ревом. Ввійшла к Юноні з ревом, стуком.
Стріча, -чі, ж. Встрѣча. Біжать один одному в стрічу.