Грімни́й, -а́, -е́. Грозный, громовой. Звертається до козаків понуро і з грімкою мовою.
Домі́рний, -а, -е. Соразмѣрный.
Недотепно нар. Неумѣло.
Обрубка, -ки, ж. Опушка тулупа.
Помулити, -лю, -лиш, гл.
1) Давить, жать нѣкоторое время.
2) Натереть (ногу сапогомъ и пр. — во множествѣ).
Слупчик, -ка, м.
1) Столбикъ.
2) Родъ вышивки.
Смиренний, -а, -е. Смиренный. Смиренного возносять на високість.
Трудоватіти, -тію, -єш, гл. Разбухать, становиться больше въ объемѣ.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
Чиренка, -ки, ж. = чиранка.