Відвалювати, -люю, -єш, сов. в. відвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Отваливать, отвалить. Одвалив того каменя. 2) Откалывать, отколоть, отрѣзывать, отрѣзать. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Відвалив скибу хліба.
Досо́вдатися, -даюся, -єшся, гл. = досовкатися.
Кипа, -пи, об. Неповоротливый человѣкъ, толстая женщина. Оце ще кипа сидить.
Маржи́на, -ни, ж. Скотина. Тітка... завела його (пастушка) до багача, чи не взяв би до маржини. Ум. маржи́нка.
Нюхарь, -ря́, м. Нюхатель (нюхающій табакъ).
Плискатий, -а, -е. = плескатий. Дивлюсь, аж на тій деревині усякого розбору сливи — і круглі, і плискаті, і довгенькі, та все на одному дереві.
Сороківчик, -ка, м. Ум. отъ сороківець.
Тю́жка, -ки, ж. Трепка, наказаніе. Дав же він йому тюжки — буде пам’ятати, як лаятись.
Улютувати, -тую, -єш, гл. Впаять.
Хвастун, -на, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається.