Ворок, -ка, м.
1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» — Ворок. — «Чим ти вкрився?» — Воротом. — «Що ти поклав у голови?» — Ворок. — А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, — то все один.
2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. ворочок. Висів під полом у ворочку сир. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок.
Кочержильно, -на, с. Древко кочерги. Рубай, сину, ясенину, буде кочержильно.
Морґ и морґовий. Cм. ІІІ. морг и морговий.
Мудраґе́ль, -ля, м. 1) Умникъ, лукавець, хитрецъ. Мудрагель! куроп'я ззів, а сказав, що само вгризлося. 2) Большая бабочка ночная. Ой не літай, мудраґелю, попід стелю, не пороши миленькому на постелю.
Отаманувати, -ну́ю, -єш, гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує.
Поляпатися, -паюся, -єшся, гл. Забрызгаться, закапаться жидкой грязью, вообще какой либо жидкостью.
Розгромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розгроми́ти, -млю́, -миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив.
Роззичати, -ча́ю, -єш, сов. в. роззи́чити, -чу, -чиш, гл. Раздавать, раздать въ долгъ. Злишні гроші роззичали, сли хто потребував позички.
Ступчики, -ків, м. мн. Родъ узора въ вышивкѣ.
Шуплядка, -ки, ж. = шухляда 1.