Вербиченька, вербичка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Верхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Верхня щелепа.
Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются.
Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Їжак, -ка, м. 1) Ежъ. 2) Родъ намордника съ колючками, надѣваемый на телятъ, чтобы они не могли сами сосать корову.
Кубара, -ри (-ря, -і), ж. Снарядъ для снятія роя пчелъ съ дерева; онъ состоять изъ длиннаго шеста и прикрѣпленнаго къ нему мѣшка.
Никати, -ка́ю, -єш, гл. Ходить, бродить, слоняться, всюду заглядывая. Никає попід постаттю, а діла не робить — і снопа досі не вжала. Бердич. у. За тим вовк не линяє, що в кошару частенько никає.
Перехрестя, -тя, с. 1) Два бревна, двѣ планки, доски, полосы накрестъ одна на другую положенныя — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Поперечная перекладина креста. 2) Перекрестокъ. Й теперечки ще по паланках на перехрестях кістки їх крутяться на палях.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
Шлюбити, -блю, -биш, гл. = шлюбувати. Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш.