Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викладчатий, -а, -е. Отложной. Викладчатий комір (у сорочці). Левиц. Пов. 181.. Cм. викладаний.
Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки застала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). до віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. до віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57. 2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чоловічий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.
Дешевина́, -ни, ж. = Дешевня.
Ле́жанка, -ки, ж. 1) Лежаніе, ничего не дѣланіе постоянное. 2) Лѣность. Лежанка го напала. Онъ сдѣлался лѣнивъ. Вх. Зн. 32. 3) Сорванная зеленою, но затѣмъ улежавшаяся груша.
Пазити, -зю, -зиш, гл. = пазати. Пазь своє! Шух. І. 32.
Під'ядлівчак, -ка, м. пт. Sitta euroраеа, поползень. Вх. Лем. 449.
Покута, -ти, ж. 1) Покаяніе. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Епитимія. Ти на мене накинеш покуту? — Які ж твої гріхи? ЗОЮР. І. 130.
Поляк, -ка, м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. ЕЗ. V. 242. Ум. поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. АД. II. 39. Зріклисмося... і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили. ЕЗ. V. 242.
Товстуватий, -а, -е. Толстоватый. Шейк.
Тяпкарь, -ря, м. = кептар. Угор. Гол. Од. 82.