Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бизувати, -вую, -єш, гл. = бізувати. Вх. Зн. 3.
Викати, -каю, -єш, гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.
Зжовті́ти, -тію, -єш, гл. Пожелтѣть. Хоч як мак червонів, а я швидко зжовтів. Мог. 175.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186.
Зрівка, -ки, ж. = здрінка. Вх. Уг. 242.
Киселик, -ку, м. Ум. отъ кисіль.
Курделиця, -ці и курде́ля, -лі, ж. Сильно идущій снѣгъ. Конот. у. Желех.
Повшедний, -а, -е. Обыденный, обычный. Скинувши свою повшедну одежу... надів чорноморську. Шевч. (О. 1861, X. 4).
Потверезу нар. Въ трезвомъ видѣ. На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали; уже тоді в голові нічого не було. Верхнеднѣпр. у.
Шандарик, -ка, м. пт. = одуд. Шух. I. 23.