Бидлина, -ни, ж. Единич.: скотина, одна штука скота. Cм. товарина, товаряка.
Гру́бий, -а, -е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Було собі два попи здорових і грубил. Груба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.
Задо́бре нар. Очень хорошо.
Запа́сти, -су́, -се́ш, гл. 1) Пася затерять. Ледачий пастух запасе вівцю. 2) Заработать въ пастухахъ. Що запасе (вівчарь), то несе жінці.
Їдало, -ла, с.
1) їдало. Шутливо: желудокъ.
2) їдало. Широкая часть ложки, та, которой набирается пища.
Краєць, -йця, м. Кусокъ. Хліба не стало, випросив був краєць у чоловіка. Cм. окраєць.
Попелиця, -ці, ж. Насѣк. Aphis brassicae, капустная тля. Попелиця на капусті. Попелиця напала на капусту.
Просмалити, -лю́, -лиш, гл. Прожечь (матерію, шерсть, волосы) Я у грубі запалив, собі штани просмалив.
Утя 2, утяти, с. Утенокъ. Росте, як утя на воді. Летить стадо утят. Ум. утятко.
Чужий, -а, -е. Чужой. Зайшов аж у чужу землю. Чужої дитини не май за свою. Чужа сторона. Чужбина. На чужій стороні кланяйся й вороні. Виряжала мати дочку в чужу стороночку. Ум. чуже́нький, чуже́сенький.