Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Деся́тничка, -ки, ж. Жена десятника.
Допо́тиль нар. До сихъ поръ, до этого мѣста.
Дудуватий, -а, -е. Ймѣющій толстый стебель. Дудувате жито.
Засі́нок, -нку, м. Загородка у сѣней.
Нагоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. нагороди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Награждать, наградить. А хто ж мені нагородить за мої труди? Я б думав нагородити його послугу тим, щоб настаноновити титарем. 2) Нагораживать, нагородить. Нагородив хлівів за для овець, а овець чорт-ма.
Позастібати, -ба́ю, -єш, гл. Застегнуть (во множествѣ). Дала їм усім, білі сорочки і новими стьонжками позастібала.
Поконати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Бодай наші вороги покопали до ноги.
2) Побѣдить. Покопали козацьку волю.
Потолока, -ки, ж. = потолоччя.
Сінечки, -чок, мн. ум. отъ сіни.