До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Доненько моя, рідная моя! Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки.
Дрібо́чок, -чка, м. Ум. отъ дрібок.
Завідь, -воді́, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришить дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ.
Льо́ха, -хи, ж. Свинья. Десятеро поросят одну льоху ссуть. Одну льоху маємо, та й ту вовки витягнуть з двору. Ум. льошка.
Обкопуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. обкопатися, -паюся, -єшся, гл. Окапываться, окопаться.
Пилюра, -ри, ж. = пилюга.
Порозгорювати, -рюю, -єш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ (во множествѣ).
Потрохи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ум. потрошку, потрішки, потрошечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки.
Спішвити, -влю, -виш, гл. Окончить пішву.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти.