Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Допо́внити, -ся. Cм. доповняти, -ся.
Завізне́нько нар. Ум. отъ заві́зно.
Навіди́ти, -ві́джу, -диш, гл. 1) = навідати 1. Желех. 2) навіди́ло його. Онъ обезумѣлъ, одурѣлъ. Кінь... побіг дорогою назад у село. Чоловік переймає, а він, — як навідило його, — все не дається перенняти. Драг. 143. Чи навідило твою маму? Що ти робиш? НВолынск. у. Cм. навіженство, навішений, навіджений.
Одд.. Cм. отъ віддавання до віддячливий.
Подушити, -шу́, -шиш 1) Задушить (многихъ). Ховайтесь, казала лисичка, бо він же прийде та й подушить нас. Рудч. Ск. І. 24. 2) Надавить. Воздух подушить і вижене воду з лівера. Дещо.
Сумлінно нар. Добросовѣстно.
Суховень, -вня, м. День безъ росы.
Трунов, -нви, ж. = трунва. Вх. Зн. 71.
Халавкати, -каю, -єш, гл. = хавкати 1. Желех.
Хмаровий, -а, -е. Образующійся изъ тучи. Хмарові капельки. Дещо.