Бендюга, -ги, ж. 1) бендюга = ломака = дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. 3) Каждая изъ жердей, которыя кладуть на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. 4) мн. бендюги. Родъ простой повозки, ломовые роспуски.
Догоря́ти I, -ря́ю, -єш, сов. в. догорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Догорать, догорѣть. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмірає.
Дужатися, -жаюся, -єшся, гл. Бороться.
Кобеняк, -ка, м. Суконная длинная верхняя одежда съ капюшономъ. Чоловік в чорному кобеняку і татарській кучмі. Під'їзжає якийсь чоловік до куріня, — кобеняком нап'явся, у простій одежині.
Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі.
Ми́мрити, -рю, -риш, гл. Говорить невнятно, бормотать. Було часто... мимрить (уже гласу не було): «Ой хто лиха не знає»... І слухав я, як мимрило щось тихо.
Мокля́к, -ка, м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огірок. 2) Болотистое мѣсто. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Лісковий оріх, що нема в нім зерна; коли на Івана дожджь іде, то вимокне.
Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові.
Погожий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. З погожої криниченьки коня напувати. Погожий сояшний день.
2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Пустощі, -щей и -щів, ж. мн. Баловство, шалости. З пустощів не зна що робити.