Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Єди́нчик, -ка, м. Ум. отъ єдине́ць.
Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Злотечко, -ка, с. Ум. отъ злото.
Ли́марщина, -ни, ж. Сыромятная кожа. Вас. 158.
Позамазувати, -зую, -єш, гл. Замазать (во множествѣ).
Помислити, слю, лиш, гл. Подумать. Бачиш мене, милий, гожу, хорошую, гожу, хорошую, повік здоровую; а борть, Боже, недуги, тогді ти помислиш об другій. Мет. 46.
Поперти, -пру, -реш, гл. 1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. Стор. МПр. 122. 2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. Драг. 192. 3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. О. 1861. IV. 62. 4) Потащить. Шуліка ухопив курчя, а за ним потяглись угору і останні курчята з квочкою, бо звязані були міцно: так усіх і попер шуліка. Чуб. II. 529.
Турунчук, -ка, м. Быстрый и глубокій протокъ, рукавъ рѣки. Одесс. у. Браун. 4.
Тутечка, тутечки, нар. Ум. отъ тут.
Щина, -ни ж., также и во мн. ч. щини. Урина. Желех. ЕЗ. V. 188.