Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Байрачний, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ байраку 1, буерачный, овражистый.
Закі́п, -ко́пу, м. Окопъ, окопанное мѣсто. Черк. у.
Зборони́ти Cм. збороняти.
Зві́льна нар. Медленно, понемногу. Солодьки... звільна вирізувались з-за гори. Св. Л. 309.
Келія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Н. п. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Н. п.
Ми́ля I, -лі, ж. Миля. Та збудила мене мати в обідню годину, як відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 20. Ум. мильна. Рудч. Ск. І. 119.
Полум'яний, -а, -е. Пламенный. Левиц. І. 306. Ком. II. 113.
Припай, -паю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегамъ и водой. Черное и Азовск. м.
Роскотистий, -а, -е. 1) Легкій на ходу. Цей віз роскотистий. 2) Покатый. Роскотисте місце.
Свинопас, -са, м. = свинарь. Ном. № 12722.