Ай! I, меж. Ай, ахъ! — выраженіе испуга, боли. Ай-ай-ай! закричу, їй же то Богу закричу! Употребляется также для выраженія похвалы. Я заслужив був собі лошака такого гарного, що й ай, а він наслав вовків, а вони й ззіли.
Буковий, -а, -е. Буковый. Ліс буковий. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Скажи зробити буковую труну.
Булка, -ки, ж. 1) Булка, бѣлый хлѣбъ. Що ж ти напік булок? Шкода собаці булки; не ззість, тілько покаляє. 2) Отдѣльный хлѣбъ. Булка хліба. 3) Деревянный шаръ, употребляющійся въ игрѣ того-же имени. (шаръ гоняютъ палками но льду). Учора я дививсь, як хлопці гуляли на толоці.... то в дучку булку заганяли. Ум. булочка. Булочка хліба лежить.
Відкопування, -ня, с. Откапываніе.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться.
Коробен, -бна, м. Коробокъ.
Попересушуватися, -шуємося, -єтеся, гл.
1) Обсушиться (о многихъ). Поки попересушувались після того дощу, то вже й вечір.
2) Пересушиться чрезъ мѣру (во множествѣ).
Удоптати, -пчу, -чеш, гл. = утоптати. Вдоптав я стежечку через петрушечку.
Часина, -ни, ж. Время, минута. У саму ту часину, як я побачився з Марком, її заручили. Ум. часинка. часиночка. Ні на часиночку не дав собі одпочинку. Забіг на часиночку до удови.
Щиміти, -млю, -ми́ш, гл. и пр. = щеміти и пр.