Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блуканина, -ни, ж. Блужданіе, постоянное блужданіе; скитальничество.
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Громоту́ха, -хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи. Грин. ІІІ. 666.
Долу́щувати, -щую, -єш, сов. в. долу́щити, -щу, -щиш, гл. Оканчивать, окончить вылущиваніе. Ось квасолі долущу та й піду. Богодух. у.
Жереб'я́чий, -а, -е. Жеребиный.
Зопхнути, -ну́, -неш, гл. = зіпхнути. З кроватоньки зопхнула. Чуб. V. 668.
Кобзарьський, -а, -е. Принадлежащій кобзарю.
Підгірля, -ля, с. = підгорля. Рудч. Чп. 250.
Розступатися, -паюся, -єшся, сов. в. розступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Разступаться, разступиться, раздвинуться. Розступіться, подоляне, нехай гиря погуляє. Ном. № 12507. Розступися, сине море, в своїй широкості. Чуб. V. 378. Розступися, сира земле, ой я піду жива в тебе. Чуб. V. 559.
Свідомий, -а, -е. 1) Извѣстный, знакомый. Се корова свідома — хиба ж ми не знаємо її. (Залюб.). Грек проходи скритні знав, шляхи ж свідомі обминав. Мкр. Г. 39. 2) — чого́. Знакомый съ чѣмъ, свѣдущій въ чемъ. К. Кр. 35. як і ви свідомі. Какъ и вамъ извѣстно. Гн. І. 68. 3) Сознательный.