Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вищирити Cм. вищиряти.
'Дже нар. сокращ. изъ адже. Вѣдь. Употр. преимущественно послѣ а: Та 'дже ж у старого Лемішки є брат. Левиц. Пов. 329.
Же́ртвувати, -вую, -єш, гл. Жертвовать.
Жи́рний, -а, -е. Откормленный, жирный. Диво, що жирний бик до роботи привик Волын. г., Ум. жирне́нький.
Залізя́нка, -ки, ж. Желѣзная дорога. Їхав там, де проходить ота залізянка, що бігають прудко. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Круховий, -а, -е. . крухова сіль Каменная соль. Вх. Лем. 429.
Николаєць, -ла́йця, м. Раст. Eryngium planum. Лв. 98.
Товстючий, -а, -е. Очень толстый, очень жирный. Шейк.
Трок, -ку, м., употребл. также и только во мн. ч. торока, ремни у задней луки сѣдла. Котл. Ен. VI. 51. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід. Мкр. Н. 11.
Чубрій, -рія, м. 1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. О. 1861. VIII. 16. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. 2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.