Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верхляк, -ка, м. Дикій поросенокъ. Вх. Пч. II. 7.
Верходуб, -ба, м. Раст. Laserpitium latifolium. Лв. 99.
Гав'Яр, -ру, м. Раст.: а) = гатарак. Acorus calamus L. ЗЮЗО. І. 109. б) Carex riparia L. ЗЮЗО. І. 115.
Гілька, -ки, ж. = гілка. Рудч. Ск. І. 126.
Догори́ нар. Вверхъ. Як летіла ворона догори, то й крякала; а як на діл, то й крила опустила. Ном. № 1462. Колос повний до землі гнеться, а пустий, догори стирчить. Ном. № 2472. Догори́ нога́ми. Вверхъ ногами. Ном., стр. 63. Догори́ че́рева. Навзничъ. Крутнувсь догори черева. Ном. № 1833. Лягти́ догори́ че́рева. Лечь на спину. Підеш собі у сад, ляжеш долі догори черева під грушею. Греб. 402.
Заскорби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить. Г. Барв. 149.
Парина, -ни, ж. Паръ (поле). Черном.
Підпал, -лу, м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.
Приговорити Cм. приговорювати.
Розгівлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. розговітися, -віюся, -єшся, гл. Разгавливаться, разговѣться. От дождались і Петра, розговілись. Кв. І. 51.