Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Вигук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків.
Вижимати, -маю, -єш, сов. в. вижати, -жму, -меш, гл. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то нічого не вижмеш.
Клейнод, -да, м.
1) Драгоцѣнность.
2) Атрибуты власти, регаліи. Не на теє, миле браття, я Січ руйнувала, ой щоб я вам ваші землі, клейноди вертала. Возьміть мої отаманські клейноди, панове, та однесіть москалеві.
Малоземе́лля, -ля, с. Малоземелье.
На́падь, -ді, ж. = нападок.
Обіхідність, -ности, ж. Обиходъ, потребность. В мене є хліба на мою обіхідність.
Парло, -ла, с.
1) Паръ въ банѣ.
2) парла завдати. Отколотить.
Стрибати, -ба́ю, -єш, одн. в стрибну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Скакать, прыгать, прыгнуть. Близько видати, далеко стрибати.
Умочати, -чаю, -єш, сов. в. умочити, -чу, -чиш, гл. Мокать, обмакивать, обмокнуть. О, вони не п'яниці! мабуть і хліб умочають уже в горілку. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Хорошенько коровай бгають, сирцем посипають, в масличко вмочають. Летить орел понад морем, та й крилець не вмоче.
