Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

олениця

Олениця, -ці, ж. Самка оленя. Черном. Вх. Пч. II. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 51.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОЛЕНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОЛЕНИЦЯ"
Божкарь, -ря, м. Ханжа, святоша. (Галиц.). Желех.
Верткий, -а, -е. Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Малпою, швидкий та верткий, що й з під ступня викрутиться. Св. Л. 131.
Відхтітися, -хочеться, гл. безл. Перестать хотѣться. Захтілося — запрягайте! — Відхтілося — випрягайте! Ном. № 7974.
Гречкосі́й, -сі́я, м. 1) Сѣющій гречу. 2) Хлѣбопашецъ, земдедѣлецъ. Ізнову шкуру дерете з братів, незрячих гречкосіїв. Шевч. 3) Насѣк. Anisoplia. Галиц. Вх. Пч. II. 26.
Їзок, -зка, м. Ум. отъ їз.
Мазура́тий, -а, -е. Испачканный (о человѣкѣ). Вх. Лем. 433.
Послушки, -шок, ж. мн. Слушаніе. Ой у лузі, лузі, говорили гуси, а я молоденька слухала раненько, — за тия послушки била мене мати. Грин. III. 74.
Рибалчин, -на, -не. Принадлежащій, свойственный рыбаку. Рибалчина хата. Левиц. Пов. 273.
Тугошиій, -я, -є. Имѣющій крѣпкую шею. На Бога він піднявся тугошиій. К. Іов. 34.
Чирун, -на, м. Солеваренная сковорода. Вх. Зн. 49.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОЛЕНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.