Булат, -ту, м.
1) Булатъ, узорчатая сталь.
2) Булатная сабля. Посік же тебе булат вражий.
Долеті́ти Cм. долітати.
Доплати́ти Cм. доплачувати.
Завика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зави́кнути и зави́кти, -кну, -неш, гл. = звикати звикнути.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Манту́ли, -тул, ж. мн. 1) Подачки, собранныя колядниками или нищими. 2) Родъ пирога изъ кукурузной муки съ сыромъ.
Обкутати Cм. обкутувати.
Освідчатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. освідчитися, -чуся, -чишся, гл. Объявлять, объявить себя.
Соєдник, -ка, м. = зєдник.
Стокмитися, -млюся, -мишся, гл. Столковаться, сойтись, условиться. Як у заклад ідуть, або стокмляться у продажі, то перебивають таким руки. Стокмився Ярош за коня.