Бездоріжжя, бездорожжя, -жя, с. Отсутствіе дороги, бездорожье, распутица. (Бѣглецу въ степи) — одно безпиття, друге без'їжжя, третє — бездорожжя. Пішов та й устілки погубив у грязі — таке бездоріжжя.
Гладити, -джу, -диш, гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Также: гладити «додому» и «з дому».
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить.
Зодягний, -а́, -е́ Хорошо одѣтый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний.
Молотобі́єць, -бійця, м. Помощникъ кузнеца, бьющій молотомъ.
Найти́, -ся. Cм. находити, -ся.
Неосяжний, -а, -е. 1) Необъятный.
2) Недостижимый.
Предокучити, -чу, -чиш, гл. Надоѣсть. Уже ж мені та й предокучило під віконцем стоячи, твою волю волячи, тебе дожидаючи.
Різнити, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Не быть въ согласіи съ кѣмъ, чѣмъ, отдѣлять отъ, идти врозь. Не можна теж запевнять, що і в таких людей, як Марко Вовчок не різнить дещо з народньою мовою.
2) Въ хоровомъ пѣніи, въ оркестрѣ: фальшивить. І знов почались пісні з музиками, тільки вже деякі голоси дуже різнили.
3) О ружьѣ: разсыпать, разбрасывать дробь въ стороны. Рушниця різнить.
Туркотати, -чу́, -чеш, гл.
1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця.
2) Ворчать.
3) Твердить одно и то же.
4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Барабан туркоче.
Тюгукання, -ня, с. = тюкання.