Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виважити Cм. виважувати.
Зсиніти, -ні́ю, -єш, гл. Посинѣть.
Карноушка, -ки, ж. Съ маленькими ушами. А ягнички картушки поскакали коло грушки. Чуб.  
Перепрошувати, -шую, -єш, сов. в. перепроси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Извиняться, извиниться, попросить извиненія. Був готовий упасти перед нею на коліна і перепросити її. Левиц. І. 2) Просить, попросить, упросить. Старий мій обрікався у Київ, отже й не довелося йому, бо син перепросив у волости старшини та голови, то його й не пустили. Харьк. г. 3) Просить, попросить многихъ одного за другимъ. Як уже перепросит дружба парубків, то начинав просити дівчат. Гринч. III. 514.
Підгейстра, -ри, ж. = підгейстер. Прилуц. у.
Пороззуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. = порозбуватися. Давай пороззуваємося, швидче дійдемо. Кіевск. у.
Ростріскати, -каю, -єш, гл. = рострощити. Грім забив одного чоловіка, геть його ростріскав. Гн. І. 18.
Стебнівка, -ки, ж. Строчка въ шитьѣ. Гайс. у. ходити стебнівкою.? Почав ходить «стебнівкою» взад і вперед по подвірї. Св. Л. 168.
Фокош, -ші, ж. = бункош. Гол. Од. 80.
Хропнутися, -нуся, -нешся, гл. Грохнуться. Біг, да як хропнувсь об груду.