Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Восьмерик, -ка, м. = вісьмерик.
Засло́на, -ни, ж. 1) Занавѣсъ. 2) = заслінка. Швидче лізьте під припічок. Я заставлю вас заслоною, а як усі поснуть, тоді випущу. 3) Защита. Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда.
Клювак, -ка, ж.
1) Клювъ.
2) Полукруглое большое долото для выдалбливанія древесины внутри колоды.
3) Поклеванный плодъ. Огірки клюваки.
Лацний, -а, -е. = латвий.
Падистий, -а́, -е́.? [i][c lightslategray]падиста річка.[/c][/i]
Приков, -ву, м. Цѣпь. Три дні на прикові край пушки держав. Повпивались кайдани у ноги бідакам і в руки... Дознають на прикові короткім страшенної муки.
Удвуконь нар. Парой лошадей. Котить удвоконь.
Церківця, церковця, -ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ.
Шалавистий, -а, -е. Медлительный.