Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Горчи́ця, -ці, ж. 1) = Гірчиця. 2) = польова́. Раст. Lisymbrium Sophia L. 3) — лубе́нська. Раст. Brassica Rapa.
Зби́ти, -ся. Cм. збивати, -ся.
Коненько, -ка, м. Ум. отъ кінь.
Моро́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Одурять, лишать сознанія. Марево, паноче, увесь світ мороче. 2) Забивать голову, надоѣдать приставаніями. Не мороч мені голови, бо вже й так обертом ходе.
Наві́са, -си, ж. Свѣсившійся съ деревьевъ и пр. снѣгъ. Cм. наві́сочка.
Пороскуйовджувати, -джую, -єш, гл. = пороскудлувати.
Спільно нар. Совмѣстно, общими силами.
Укочувати, -чую, -єш, сов. в. укотити, укочу, -тиш, гл.
1) Вкатывать, вкатить.
2) Укатывать, укатать. Дорога вкочена.
3) Вкатываться, вкатиться. Обідньої доби саме пані вкотила, як на колесах.
Штирхайло, -ла, с. Penis.