Ей меж. 1) Выраженіе неудовольствія и угрозы. «Ей, Хведьку вчись! ей, схаменись!» Так панотець казав своїй дитині: «Шануйсь, бо, далебі, колись тму, мну, здо, тло спишу на спині!» 2) Эхъ, нѣтъ. Ей, де там! Оттепер же я тебе з'їм, кобило! — Ей, вовчику, голубчику, не їж мене! 3) Эй. Ей, нуте, беріться!
Забига́чкий, -а, -е. Могущій быть сложеннымъ, согнутымъ такъ, что одна часть складывается къ другой. — ніж. Складной ножъ.
Зау́хати, -хаю, -єш, гл. Закричать: ух!
Коєць, ко́йця, м. Клѣтка для курей, плетеная или обтянутая сѣткой.
Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя.
Нахливці нар. = нахильці. Випив горілку нахливці.
Роскарякуватий, -а, -е. 1) О деревѣ: со стволомь, расходящимся въ верхней части.
2) О человѣкѣ, который ходить разставя ноги.
Сажний, -а́, -е́ Покрытый сажею. Чорні руки, бо вигрібав сажні тріски.
Спустувати, -ту́ю, -єш, гл. = спустіти. Коли ж воно, дума, ті вовки у хаті заведуться? Хиба як спустує?
Чиколоток, -тка, м.
1) = щиколоток.
2) Колѣнное сочлененіе, колѣно.