Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відступати, -па́ю, -єш, сов. в. відступити, -плю, -пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили позад. Єв. І. XVIII. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. І. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176.
Гамела, -ли, об. Толстый, неповоротливый человѣкъ. Ном. № 13950.
Закарлю́чити, -ся. Cм. закарлючувати, -ся.
Зледащі́ти, -щію, -єш, гл. 1) Ухудшиться, испортиться, придти въ негодность: ослабѣть отъ старости. Зледащіла, не здужаю і на ноги встати. Шевч. 120. 2) Избаловаться, разлѣниться. Хто дома зледащів, тому не жаль домівки. Гліб. 45. Але Еней наш зледащів. Котл. Ен. І. 27.
Ма́тіхна, -ни, ж. = матінка. На тобі кошульку, моя матіхно. Мет. 177.
Оповістка, -ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. Ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.
Підтитарний, -ного, м. Церковный подстароста. Зміев. у.
Ростанути Cм. роставати.
Торжитися, -жуся, -жишся, гл. Торговаться. А хто ж торжився за корову? Лебед. у.
Трьохголовний, -а, -е. Трехголовый. Трьохголовний змій. Мнж. 16.