Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Випіратися, -раюся, -єшся, сов. в. випертися, -пруся, -прешся, гл. Выпираться, выпереться, выдаваться, выдаться, выставиться, выходить, выйти, вылѣзть. Як посадили їх у рештанську, — вони випіралися з неї сами й вікно видрали. Новомоск. у. чи воно вже виперлося з півдня? Перешло ли уже за полдень? Харьк. г.
Відлучний, -а, -е. Отдѣленный, отдѣлившійся. Новомоск. у.
Ду́матися, -ється, гл. безл. Так я міркував, так думалося мені про усе отсе. Ком. І. 20.
Запа́ра, -ри, ж. Опара. Полт. Ум. запарка.
Можновла́дний, -а, -е. Могущественный. Як можновладний пан запанував. К. ПС. І. 30.
Мо́рщинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ мо́рщина. Я йому морщинки розгладжую на лобі. Г. Барв. 359. 2) Часть рукава женской сорочки у галицкихъ»покутянъ: вставка, вшитая подъ уставкою. Kolb. І. 39.
Обіграти Cм. обгравати.
Перчити, -чу, -чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити? О. 1862. IV. 19.
Повиморожувати, -жую, -єш, гл. Выморозить (во множествѣ).
Поганяйло, -ла, м. 1) Кучеръ, возница. Сим. X. Тпру! гукнув наш поганяйло. Ком. І. 48. Поганяйло коло коней. Сим. 203. 2) Бичъ, кнутъ.