Завелича́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Заважничать. Завеличався, як жид на родинах.
Зайченя́, -ня́ти, с. = зайча.
Ковбасянка, -ки, ж. Кишка для колбасъ.
Ляга́ти, -гаю, -єш, сов. в. лягти́, -жу, -жеш, гл. 1) Ложиться, лечь. Так мені жилося: устаю — плачу і лягаю плачу. Лучче мені та гіроньки копати, аніж мені з нелюбом та спати лягати. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло. Курява лягає. Субота — не робота: помий, помаж та і спати ляж. Еней на піч забрався спати, зарився в просо, там і ліг. 2) Только сов. в. Умереть. Робила цілий вік панам, та мабіть ляжу як кістка гола. 3) Заходить, зайти (о солнцѣ). Лягло сонце за горою, зорі засіяли.
Плюгавство, -ва, с. 1) Гадость, мерзость, нечистота. 2) соб. отъ плюгавець. І жидів, того плюгавства, мов на ярмарку в Ромні.
Смута, -ти, ж. Печаль, грусть.
Сторож, -жа, м.
1) Сторожъ. Бачили сторожа, стеріг пшеницю.
Сувора, -ри, ж. Суровая рѣчь, внушеніе. Послухай старечої сувори.
Султан, -на, м. Султанъ. Ум. султанчик.
Таляровий, -а, -е. Относящійся къ таляру.