Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ватувати, -ту́ю, -єш, гл. Имѣть намѣреніе, разсчитывать. Я віз ватував купити. Борз. у.
Ворітенька, -ньок, ворітечка, -чок, мн. ум. отъ ворота.
Йочати, -чу́, -чи́ш, гл. = йойчати. Вх. Уг. 242.
Наї́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. наї́житися, -жуся, -жишся, гл. Наёживаться, наежиться.
Недосіл, -со́лу, ж. Недосолъ. Недосіл на столі, пересіл на голові. Ном. № 12381.
Орчиковий, -а, -е. Пристяжной.
Пооблипати, -паємо, -єте, гл. Облипнуть (во множествѣ). Сорочки на їх мокрісінькі, так і пооблипали. Черниг. г.
Рідчати, рідшати, -шаю, -єш, гл. Рѣдѣть. Опівдні ярмарок почав рідшати, почали люде росходитись, поярмаркувавши. Левиц. І. 108.
Теслярство, -ва, с. Плотничество.
Шкарбан, шкарбун, -на, м. 1) Истоптанный башмакъ, сапогъ. Сим. 136. Носив ті чоботи, носив, аж поки не стало, а далі й каже: «аже ж на горі в мене є ще батьковські шкарбани, — достану їх, да ще. може яку годину похожу. Рудч. Ск. І. 213. Надівай хоч шкарбани, бо нових ні за що купити. Козелец. у. Ти ж бачиш, що на мені не чоботи, а старі шкарбуни. Г. Барв. 287. 2) Старикъ. Г. Барв. 93. Сидиш, мов демон під водою, ізморщившись, старий шкарбун. Котл. Ен. II. 31. Ум. шкарбанець, шкарбуне́ць.