Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Астроно́мія, -мії, ж. Астрономія. Шевч. (О. 1862. VI. 23). Наука про зорі зветься астрономія. Ком. І. 58.
Валашок, -шка, м. 1) Ум. отъ валах. 2) Стволъ дерева, чистый отъ вѣтвей. Гарна лози була колись: такі славні та високі валашки та праві. — Що ж то воно значить: валашки? — Оці (указывая стволъ вишни) без гілля, самі оці. Залюбовск.
Глузи, -зів, м. мн. Насмѣшки. Мкр. Н. 36. Остигло й глузи людськії терпіти. Грин. II. 165. на глузи підняти. Поднять на смѣхъ. Ном. № 12697.
Мни́ха, -хи, об. Вялый, неповоротливый человѣкъ. Харьк. г. Мжн. 185. Іде штриха-мниха з обідом нерано. Грин. III. 662.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Німчити, -мчу, -чиш, гл. Онѣмечивать. Желех.
Ображати, -жа́ю, -єш, сов. в. образити, -жу, -зиш, гл. Оскорблять, оскорбить. Сли-м кого образив, то перепрашаю. Гол. III. 509.
Фуфалиця, фуфелиця, -ці, фуфеля, -лі, ж. = завірюха. Шух. І. 107. Желех.
Хворяка, -ки, об. Больной, больная. Як понедужав мій товар, так я од хворяк і не одходила. Нѣжин. у.
Хмурий, -а, -е. = хмурний. Обличчя збіліле хмуре. МВ. (О. 1862. І. 88). І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. Рудч. Ск. II. 118.