Відличний, -а, -е. Не такой, какъ другів, отличный отъ другихъ. Запорожці були люде одличнії: у них і собаки без пастуха сами овець пасли.
Дога́д, -ду, м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. Не в догад. Невдомекъ. І не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. На дога́д зна́ти. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько на догад знає. На дога́д казати. Говорить намеками. На дога́д дава́ти. Намекать. Дає тому на догад.
Загові́р, -во́ру, м. = замова.
Некваря, -рі, ж. Плохо сваренное кушанье.
Парина, -ни, ж. Паръ (поле).
Полтавець, -вця, м. Житель Полтавской губерніи. Ой писали басарабці та до наших хлопців листи: «Ой ідіть, полтавці, та до нас риби їсти.
Попіля нар. = побіля. Ухопив же го попіля коня, попіля коня, близько стременя.
Проривати II, -ва́ю, -єш, сов. в. прорити, -рию, -єш, гл. Прорывать, прорыть. «Одчини, луплене теля!» — Не 'дчиню. — «Ну, носом прорию».
Ужарити, -рю, -риш, гл.
1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску.
2) = ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала.
3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла.
Цвілити, -лю, -лиш, гл.
1) Стегать, хлестать.
2) дощ цвілит. Хлещетъ дождь, льетъ дождь.