Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білочник, -ка, м. Раст. Potentilla anserina. Вх. Пч. II. 34.
Напі́рник, -ка, м. 1) Исподняя наволока пуховика, подушки. Сим. 133. Вас. 192. 2) Пеналъ.
Оранда, -ди, ж. 1) Корчма, питейный домъ, кабакъ. Ходить до оранди горілочки пить. Чуб. V. 752. 2) Аренда.
Отягуватися, -гуюся, -єшся, гл. = отягатися. Радюк зрозумів, що Ольга втягувалась. Левиц. І.
Поберігатися, -га́юся, -єшся, сов. в. поберегти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл. Беречься, поберечься.
Покуховне, -ного, с. Корчемный сборъ отъ бочки (кухви).
Поприкороччувати, -чую, -єш, гл. Укоротить (во множествѣ). Я їм язики поприкороччую, щоб не брехали так. Богод. у.
Примівка, -ки, ж. Поговорка, пословица, приговорка. Страхи на ляхи, — ся примівка од нас перейшла і до ляхів. Ном. № 871. Пиймо горілку, маймо примівку, маймо примо́вля: дай, Боже, здоровля. Чуб. V. 1100.
Сапіна, -ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топорище входить въ плече з пяткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль. Шух. І. 176.
Фартух, -ха, м. 1) То-же, что и спідниця изъ ситца или окрашеннаго полотна. Гол. Од. 21, 49. 2) = хвартух. Припну фартух дорогий — срібні-злоті береги, гафтована середина, — преподобна дівчина. Чуб. V. 10. Ум. фартушок.