Дова́люватися, -лишся, -єшся, сов. в. довали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час гному отаману поклонитися. Як нам до пекла досолитись? 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги.
Заподі́яти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Сдѣлать, причинить. Ні, ні, Господь не заподіє злого! Вівця! Що вона кому заподіє? — смерть собі. Наложить на себя руки. Сам собі смерть заподію. Смерть би собі заподіяв, як би гріха за те не було. 2) Подѣлать (колдовствомъ). Це їй так було заподіяно.
Золотуха, -хи, ж.
1) Золотуха. Зовсім був ослін од золотухи. 9.
2) = золотушник 2.
3) Раст. а) Solidago Virgaurea L. б) Thalictrum flavum L.
Істнісінький, -а, -е.
Потрощити, -щу́, -щи́ш, гл.
1) Раздавить, разбить, изломать, раздробить. Потрощили їм ноги на гамуз.
2) Съѣсть (во множествѣ, — о не жидкой пищѣ).
Присюди = присядки. Всі сусіди йдуть в присюди, додають йому охоти. Cм. присіди, присядки.
Розвилистий, -а, -е. Вѣтвистый. Розвилисте дерево.
Слухнянство, слух'янство, с. Послушаніе.
Сморід, -роду, м. Смрадъ, вонь. Більш смороду, ніж потіхи.
Шубраток, -тка, м. Инструментъ, которымъ ткачъ выглаживаетъ вытканную часть полотна.
