Ага́кати, -каю, -єш, гл. Произносить: ага́. Чого ти все тільки агакаєш? казав би до діла!
Видаток, -тку, м. Умолоть. Гречка стеблом була путяща, а не було доброго видатку.
Восени нар. Осенью. В-осени ложка води, а дві грязі.
Гидолецький, -а, -е. = идольський. Бранное слово. Гидолецька бочка.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Осувати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, сов. в. осунути, -ся, -нуся, -неш, -ся, гл. = обсувати, -ся, обсунутися.
Ряхатися, -хаюся, -єшся, гл. Собираться, трогаться. Свати вже ряхались додому. Я вже й ряхатися не буду.
Сноза, -зи ж., преимущ. во мн. ч. снози.
1) Въ ульѣ: тоненькія палочки для поддерживанія сотовъ.
2) Часть плуга. Тепер моя головонька в тузі, що поламались всі снозоньки в плузі.
3) Поперечныя связи 4-хъ жердей, составляющихъ остовъ плетеной дымовой трубы.
4) Небольшой дубовый колышекъ, которымъ соединяются концы лопаток въ однобортномъ колесѣ водяной мельницы. Ум. снізка.
Храмота, -ти, ж. соб. Хромыя животныя. На другий день не рушають з тирла, поки добре не вгріє сонце і не опаде роса, бо од роси буває багато храмоти.
Шпадля, -лі, ж. Лопаточка для шпадлевки.