Вивадити, -джу, -диш, гл. Выпречь. Мусів коні вивадити.
Змизерніти, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хилымъ, худымъ. А його жінка дуже подалася, змізерніла, зблідла.
Перераховувати, -вую, -єш, сов. перерахува́ти, -ху́ю, -єш, гл. Пересчитывать, пересчитать.
Сковуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. скуватися, скую́ся, -єшся, гл. Сковывать, сковать. З щастя та з горя скувалась доля. Кому скується, а кому змелеться.
Смердючий, смердячий, -а, -е. Вонючій. Гриземося, мов собаки за маслак смердячий.
Спірний, -а, -е. 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Сухе жито спірне молотити. Чоловік спірний до роботи.
2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні.
Стінковий, -а, -е. ́ О камнѣ: годный для кладки стѣнъ (во внутрь, для обливцовки употр. личковий).
Сховок, -вку, м. = схов. Лихий сховок і доброго псує.
Угонобляти, -ляю, -єш, сов. в. угоноби́ти, -блю, -биш, гл.
1) Удовлетворять, удовлетворить, удовольствовать, доставлять, доставить удовольствіе. Помстою свій жаль угоноблю. Угонобляють свій ледачий смак. (Нас) сріблом-злотом угонобляли. Молитвами Пречисту та святих угонобляли.
2) Устраивать, устроить, сдѣлать какъ слѣдуетъ. Всюди гарний був порядок, все було до діла: Харитина вгонобити знала і хотіла. Тут Мася все, що треба вам, не лінувалась, вгонобила. Молодий гончар робив, мисці денця не вгонобив.
Ужиток, -ку, м.
1) Польза. Ой з нашого закохання ні слави, ні вжитку. З мене нема громаді ніякого вжитку.
2) Потребленіе. На хазяйський вжиток.
3) ужитки. Достатки, имущество. Оставляю тобі.... всі мої ужитки, всі мої ужитки і маленькі дітки. Сосниця-роскошниця, великі вжитки: кругом вода, а в середині біда.