Диби́ці, -би́ць, ж. мн. ум. отъ диби.
Зало́га, -ги, ж. 1) Гарнизонъ. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. 2) Охранительная стража. Ой Бог знає, Бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. 3) Засада. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. 4) Собраніе, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. 5) Землянка? Cм. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співи.
Короговний, -а, -е. Относящійся къ знамени, хоругви, флагу.
Краяння, -ня, с.
1) Разрѣзываніе.
2) Кройка.
Кутати, -таю, -єш, гл.
1) Кутать.
2) Заботиться о комъ, досматривать, воспитывать (дѣтей).
3) Успокаивать, усмирять.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Поліпити, -плю́, -пиш, гл.
1) Слѣпить, вылѣпить (во множествѣ). Вареники поліпили.
2) Облѣпить, замарать (во множествѣ). Сир їли, — зуби поліпили. Поліпіл кошелю.
3) Прилѣпить (во множествѣ). Пішла в церкву стара баба, свічок накупила, де була яка ікона, всюди поліпила!
Усохти. Cм. Усихати.
Ціпкати, -каю, -єш, гл. Пищать (о цыплятахъ, нѣкот. птичкахъ).
Чваркати, -каю, -єш, гл. = цваркати 2.