Вихитувати, -тую, -єш, сов. в. вихитати, -таю, -єш, гл. 1) Расшатывать, разшатать, разшатавъ повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують.
Воркотливий, -а, -е. Ворчливый. Третій клопіт — милий воркотливий.
Гласити, -шу, -сиш, гл. Возглашать. Слава в вишніх Богу, ангели гласять.
Закі́п, -ко́пу, м. Окопъ, окопанное мѣсто.
Лести́вість, -вости, ж. Льстивость.
Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха.
Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба.
Поохотити Cм. поохочувати.
Порозвінчувати, -чую, -єш, гл. Развѣнчать (многихъ).
Сідавка, -ки, ж. Сидѣнье для ткача въ ткацкомъ станкѣ. Cм. сідець.