Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веві́рка, вевю́рка, -ки, ж. Бѣлка. Гол. ІІІ. 495.
Гадкувати, -ку́ю, -єш, гл. Размышлять, раздумывать. Він тогди не каже нічо, лиш собі гадкуїт. Гн. II. 9.
Живлю́щий, -а, -е. = живущий. Тільки де не де зостається пам'ять живлюща. МВ. ІІІ. 41.
Зашто́кати, -каю, -єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить съ толку, поставить въ тупикъ. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Незмир, -ру, м. Ссора, вражда. Незмир між їх пішов.
Нехибкий, -а́, -е Стойкій. А не погнувся, як твердий дуб, Тарас Шевченко, встояв на своїх ногах до кінця щирим нехибним українцем. Хата. XXI.
Обвидніти, -ніє, гл. безл. Посвѣтлѣть (объ утрѣ). Як обвидніло трохи на дворі, зараз зібралися.... люде. Кв. І. 108.  
Одинчик, -ка, оди́нчичок, -чка, м. Ум. отъ одинець.
Себе мѣст. Себя. Мені й себе й тебе жалко. Ганна була невеличка з себе. Левиц. І. 11. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. АД. І. 116.
Сунка, -ки, ж. Сумка. Старецької сунки нігди не наповниш. Ном. № 4655.