Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безпам'Ятько, -ка, м. Человѣкъ, имѣющій слабую память, забывчивый. Полт.
Бочечок, -чка, м. Ум. отъ бік.
Допо́внити, -ся. Cм. доповняти, -ся.
Змислити, -лю, -лиш, гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. КС. 1883. II. 470. Покажеш праведне слово так, як воно вийшло з праведних уст, сами ви дивуєтесь, як то воно в таку далеку старовину так ясно та сміливо змишлено. К. (О. 1861. II. 230). Змислили п'яним собором. К. ПС. 126.
Муштрави́на, -ни, ж. Военная служба. Шевч.
Позагнуздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ).
Пустельник, -ка, м. Пустынникъ, отшельникъ. Стор. МПр. 39. Гн. II. 94.
Роспаш, -шу, м. Въ выраж.: у ро́спаш. Въ разсыпную. Шматки по обкомі ходять в роспаш, як можна тихше, щоб по траві не розгубить ягняток. О. 1862. V. 33.
Тертичина, -ни, ж. 1) Одна доска. Шейк. 2) Плоховатая доска. Шейк. Ум. тертичи́нка.
Хворостяний, -а, -е. Сдѣланный изъ хвороста. Хотин. у.