Дяконува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Діаконствовать.
Заго́лювати, -люю, -єш, сов. в. заголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Забривать, забрить. ...сина в салдати позаторік заголили.
Компанієць, -нійця, м. Казакъ легкоконнаго войска въ XVIII вѣкѣ. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Ой над Богом над рікою, на турецькій гряниці, там стояли пикиніри, з ними компанійці.
Навміру́ще нар. Ha смерть. Так йому вже навміруще і йшлось.
Перепороти, -рю, -реш, гл. Распороть на двое.
Прашпорт, -та, м. Испорч. вм. пашпорт. Паспортъ. Перестріва його на дорозі становий... «Прашпорт є?» — Ні, нема. — «Як же ти без прашпорта ходиш? Ти блудяга якийсь». узяв вовчий прашпорт. Его выгнали.
Стряхнути, -хну, -неш, гл. Немного подсохнуть. Мав у ліс їхати — коли це як ушкваре дощ, як з відра, та швидко й перейшов; та вже як стряхло, то ото й рушили.
Уладнувати, -ную, -єш, гл. = уладнати 1.
Фіякр, -ра, м. Фаэтонъ, фіакрь. Запрягают коні до фіякру.
Хавчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть слабо. Хоч вельми дуже запищить, хоч не до прикладу хавчить, або нявчить, мов по котячі.