Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поззувати

Поззувати, -ва́ю, -єш, гл. Снять обувь (во множествѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЗУВАТИ"
Від'Ємний, -а, -е. О зернѣ: легковѣсный и потому отлетающій при провѣиваніи вмѣстѣ съ мякиной. Од'ємна пшениця. Рк. Левиц.
Галитися, -люся, -лишся, гл. 1) Быть глажену галом. 2) = галити 2. На бой дивитись всяк голивсь. Котл. Ен. VI. 67.
Ґвир, -ру, м. = Ґвер. Гн. II. 50.
Зате́мнювати, -нюю, -єш, гл. = затемняти. Затемнює євангельський завіт. К. ПС. 62.
Кострубань, -ня, м. Со взъерошенными волосами, шерстью, перьями. А кому з нас, небого, ти здоровльом озвалась? — Отому коштрубаневі... що в середині. — А то був вітер. О. 1861. XI. Свид. 50.
Куцорогий, -а, -е. Съ короткими рогами. Желех.
Огидлий, -а, -е. = огидний.
Підотаманчий, -чого, м. Помощникъ атамана, старшаго, напр. у досвітчаного отамана. Васильк. у.
Розігнати, -ся. Cм. розганяти, -ся.
Сирно, -на, с. Маленькій, низенькій столикъ, вокругъ котораго сидять на землѣ. О. 1861. XI. Кух. 26. Прийшли брати до судді, вклонились, положили по звичаю на сирно буханці. Стор. І. 33.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.