Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поззувати

Поззувати, -ва́ю, -єш, гл. Снять обувь (во множествѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЗУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЗУВАТИ"
Калинка, -ки, ж. Ум. отъ калина.
Ли́лик, -ка, м. Летучая мышь. Камен. у.
Ли́повий, -а, -е. Липовый. Розлетілись, як липове клиння.
Паруб'ячий, -а, -е. = парубочий.
Повиселювати, -люю, -єш, гл. Выселить (многихъ).
Пообселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Поопадати, -даємо, -єте, гл. = пообпадати.
Потісно нар. Тѣсновато.
Увігнатися, уженуся, -нешся, гл. = угнатися. Москалі в коршму увігнались. Рудан. І. 87.
Умерлець, умерця, м. Мертвець. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗЗУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.