Башта, -ти, ж.
1) Башня. Змурував високу багату. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу.
2) Старая толстая ель. Ум. баштонька, башточка.
Густи́й, -а́, -е́. Густой, частый, плотный. Хилітеся та густії лози. Густа каша дітей не розгонить. Густий гребінець. Густий гай. Густий, як патока. Густеє покривало. 2) Плотный, сильный. Густий віл. Де густа рука, не треба і дрюка. Густа земля. 3) Многолюдный. Базарь густий, як ярмарок. 4) Обильный (объ урожаѣ). Врожай того літа не густий удався. Ум. Густе́нький, густе́сенький.
Настіж нар. Настежь. І сіни й хата перед тобою настіж.
Пищало, -ла, с. Свистокъ. Приніс йому ангел таке пищало, же коні підут далеко, він засвище, коні прийдут.
Помихтіти, -хчу, -тиш, гл. Побѣжать. На улицю да й помихтіла.
Прилітувати, -тую, -єш, гл. = прилітати.
Скіраний, -а, -е. Кожаный. Уберайтеся борзенько у постоли скіранії.
Стріляний, -а, -е. Прострѣленный. Що маю на собі девять ран рубаних, широких, а чотирі стріляних глибоких.
Тася, -сі, ж. Дѣтск. утка. Ум. таська, тасінька, тасічка.
Утуга, -ги, ж. = туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким вогорити. Яка ж мені за тобою втуга великая.
