Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видатий, -а, -е. Имѣющій большое лицо.
Викарбувати, -бую, -єш, гл. Сдѣлать нарѣзки на деревѣ.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Ґазді́вка, -ки, ж. = Ґаздівство. Вх. Лем. 407.
Зизу́ля, -лі, ж. = зозуля.
Клець, -ця, м. Чурбанъ, обрубокъ столба. Кіев. и Подольск. г. Вх. Зн. 25. Ум. клецьок.
Підмокати, каю, -єш, сов. в. підмо́кнути, -ну, -неш, гл. Подмокать, подмокнуть.
Похлянути, -немо, -нете, гл. То-же, что и охлянути, но о многихъ. Гуси похляли без води. Борз. у.
Уживаний, -а, -е. 1) Употреблявшійся. 2) Употребительный, распространенный. Очіпок на їй вишневий, самий уживаний тоді. Г. Барв. 510.
Цупечка, -ки, ж. Коротенькая курительная трубка. Сз. Л. 257.