Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Балакайло, -ла, м. Болтунъ, говорунъ, пустомеля. Желех.
Бердечко, -ка, с. Ум. отъ бердо.
Вереня, -ні, ж. Маленькая верета. Kolb. І. 69. Ум. верен(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Гірник, -ка, м. Работникъ въ каменоломнѣ. Н. Вол. у.
Дока́чувати, -чую, -єш, сов. в. докача́ти, -ча́ю, -єш, гл. Докатывать, докатать бѣлье.
Зако́чувати, -чую, -єш, сов. в. закоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Отворачивать, отвернуть; засучивать, засучить. Закоти комір! Дідова дочка закотила рукава. Рудч. Ск. II. 55. Закотив сі щиглик штанці по колінця. Чуб. V. 1145.
Зал́агоджувати, -джую, -єш, сов. в. зала́годити, -джу, -диш, гл. 1) Починять, починить, поправлять, поправить. 2) Улаживать, уладить.
Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. Шевч. 556.
Порозчиняти, -ня́ю, -єш, гл. То-же, что и розчинити, но во множествѣ.
Посувом нар. Подвигая, подвигаясь.