Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Пихорнути, -ну, -не́ш, гл. Сильно толкнуть. Як пихорне́ його. Мир. ХРВ. 65.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори покотив би. И горя мало. Мнж. 169. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. ІV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. Cм. покочувати.
Поцятатися, -та́юся, -єшся, гл. Сыграть въ четъ и нечетъ. Кв.
Розсвітити, -чу, -тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!... От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.
Розшпінкуватися, -куюся, -єшся, гл. Разстегнуться. Вх. Зн. 61.
Скоробреха, -хи, об. Враль, лгунъ.
Слабнути, -ну, -неш 1) Слабѣть. Його ноги слабли, очі темніли. Левин. І. 385. 2) Разбаливаться, разнемогаться. Чим раз гірше почала тота жінка (хвора) слабнути.... Пішов тогди той ангел і виймив душу з тої сироти жінки. Гн. II. 159.
Соловієчко, -ка, м. Ум. отъ соловій.
Таволожник, -ка, м. 1) Spiraea crenata L. Анн. 339. 2 — пужний. Spiraea hypericifolia L. Анн. 340.
Шевців, -цева, -ве Принадлежащій сапожнику. Желех.