Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баби́нський, -а, -е. = Ба́бський 1. Розум дитинячий переважив бабинський розум. Гн. II. 229.
Вино, -на, с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, мед і вино пити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Зелене вино високо звило, ще й похилило. ХС. VII. 425. 3) Пиковая масть. КС. 1887. VI. 463. Часто во мн. ч. вина. Ум. винце. Без дірочки, без денця, повна чарочка винця. Ном. стр. 292, № 67.  
Відклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. відклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Кланяться, поклониться, передавать, передать поклонъ. Грин. ІІІ. 175. Молодий і молода молються сперту Богу, тоді одклоняються батькові й матері. Грин. ІІІ. 531. Та бийся, коню, вибивайся, та на крутий бережечок потішайся, та до ойця, неньки відклоняйся. Чуб. V. 798. З України до дівчини козак відклонився. Чуб. V. 305. Не відклонившись їм, пійшла скорою ходою додому. Г. Барв. 152.
Дербува́ти, -бу́ю, -бу́єш, гл. = Дербати.
Запороши́ти, -ся. Cм. запорошувати, -ся.
Капарниця, -ці, ж. 1) Презрѣнная. 2) Медлительница. 4) Неряха, плохая работница. Лучче було дівчиною, як теперки хазяйкою: стоять ложка під лавкою, поросята в печі риють, а собаки горшки миють, коти хату замітають, хлопці в вікна заглядають. Це котора капарниця, то з її сміються. Уман. у.
Намі́сник, -ка, м. 1) Намѣстникъ. Мет. 199. Шановні гості, славних потентатів намісники і речники достойні (про посли). К. Бай. 23. Команда ж рушила в Смілу, а намісник... у Кам'янку, бо там він жив і була там у його сотня лейстрових козаків. ЗОЮР. І. 282. Братіку-намісничку, сядь собі на кріслечку. Н. п. 2) Приходскій священникъ.
Підпіячити, -чу, -чиш, гл. Подкутить. Та там, бач, гуляння було, так ми трохи й підпіячили. Харьк. у.
Поскупитися 2, -плюся, -пишся, гл. Поскупиться. Наділив Бог і розумом, і голосом, і вродою, та на талан поскупився. Ком. Пр. № 361. Не поскупись наняти биржу. Кв.
Роспитувати, -тую, -єш, сов. в. роспита́ти, -та́ю, -єш, гл. Разспрашивать, разспросить. В крамарочки роспитує: скажи мені правдоньку, якого ти родоньку. Чуб. V. 911. Хочу її за рученьку взяти, усю правду в неї роспитати. Чуб. V. 135.