Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бубнувати, -вую, -єш, гл. = бубнити. Угор.
Держа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. 1) Держать. 2) Имѣть у себя, держать. Нащо, мати, нащо, мати, собаки держати, коли паші сусідоньки уміють брехати. Млр. л. сб. 68. 3) Содержать, держать въ извѣстномъ состояніи. Держи відерце що-день біленьке, да й водицею повненьке. Мет. 224. 4) Удерживать, держать. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Ном. № 3819. 5) Соблюдать, охранять, исполнять. І рече Бог до Оврама: оце ж мусиш ти мій завіт держати. Св. П. І. кн. Мус. XVII. 9. Князя Вишневецькі держали православну віру. Стор. МПр. 62. 6) Терпѣть, выносить. Великі гріхи Бог держав. 7) Останавливать бѣгущаго. Держи злодія! 8) Содержать въ арендѣ. Він держить цю землю вже п'ятий рік. 9) Содержать, держать. Дівка Ориночка перевіз держала, святий вечір! Перевозила царів та панів, та отецьких синів. Мет. 333. 10) Быть женатымъ на. Іван держить Степанову сестру. Борзенск. у. 11) Держа́ти гро́ші. Имѣть чьи деньги на процентѣ. Він держить гроші отії пані, та думка була затахлувати, так ні, віддав. Лебед. у. 12) Держа́ти одка́з. Отвѣчать. Я сам буду одказ держати. МВ. І. 133. 13) Держа́ти страж. Быть на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 77. 14) Держа́ти у голові ро́зум до́брий. Быть благоразумнымъ, разсудительнымъ. Не потурай, дівчинонько, моїй розмовонці, держи сама розум добрий в своїй головонці. — Держала б я розум добрий да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Зжа́ти, -ся. Cм. зжинати, -ся.
Змірити, -рю, -риш, змі́ряти, -ряю, -єш, гл. Смѣрить, измѣрить. Не увіриш, поки сам не зміриш. Ном. № 6831. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє. Ном. № 2354.
Кислиця, -ці, ж. 1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! Ном. № 2524. а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье. Ном. № 4068. 2) яблоня дичка. 3) Названіе необузданнаго, непослушнаго вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. кисличка.
Напа́сник, -ка, м. Нападающій, задира, обидчикъ. Н. Вол. у. Одчепися, напаснику, я не була на празнику. Н. п. Закр. Відчепися, напаснику, маєш ти дівчат без ліку. Грин. III. 242. Напасник на культурних людей Острянин. К. Кр. 11.
Носатизна, -ни, ж. Сапъ. Галиц.
Оборонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оборони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Защищаться, защититься. Сей і втікав, і оборонявся. Стор. МПр. 84.
Учкур, -ра, м. = очкур. У князя хверязя, а в нас і учкур. Ном. № 1596.
Хуртовина, -ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.