Вила, вил, с. мн. 1) Вилы (земледѣльческій инструментъ). Приткнув, як ужа вилами. А Кавель узяв та й заколов вильми Авеля. се ще вилами писано. Еще очень мало вѣроятности, чтобы это совершилось. говіти на вилах. Говѣть на шестой недѣлѣ поста. Коли говітимеш? — На вилах. (На шостому тиждні, бо вже виляла-виляла, та далі нікуди, бо на останньому і ніколи, і служба довга). 2) Развилье, разсохи — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ, напр. сак имѣетъ вила, на которыхъ виситъ сѣть. 3) Уголъ, образуемый пересѣченіемъ двухъ рѣкъ, дорогъ и пр. Ум. ви́лка, вилочки. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь.
Заюши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Политься (о крови). Луснув він його по голові ґерлиманом і зразу заюшилася кров. 2) Окровавить. Увійшов старий у хату обшматований, побитий, заюшений.
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ум. звичайне́нький.
Кристаль, -лю, м. = кришталь. Дівчино-ягодо! який у тебе кристаль під носом — як московський патрон.
Міньма́ нар. Мѣняясь, въ обмѣнъ. Я єму дав тато міньма.
Навпрошки́ нар. = навпросте́ць. Як поїхав кругом, так сьогодня буде, а як навпрошки, то хиба завтра.
Ночовки, -вок и ночо́вочки, -чок, ж. мн. Ум. отъ ночви.
1) Малое корыто.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Підтинник, -ка, м. Раст. Scrophularia nodosa L.
Пром'яти, -мну, -мне́ш, гл. Промять.
Шпурнути, -рну, -неш, гл. Однокр. отъ шпурляти. Бросить, швырнуть. З кишені винявши півкіпки, шпурнув в народ дрібних. Шпурнув палку.