Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безкебеття, -тя, с. Неспособность.
Ди́вний, -а, -е. 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, Бог його знає. Камен. у. То представиться Алкану-пашаті, трапезонському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Макс. (1849) 33., Ум. Дивне́нький, дивне́сенький. Приснився мені сон дивненький, що приїхав мій миленький. Чуб. V. 3. Приснився козакові дивнесенький сон. Млр. л. сб. 212.
Запозива́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189.
Заштурмо́вувати, -вую, -єш, гл. = затушковувати. Конст. у.
Зрана нар. Поутру, съ утра. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. І. 42.
Порадний, -а, -е. Имѣющій совѣтъ, помощь. Старими людьми село порадне. АД. І. 49.
Потуркати, -каю, -єш, гл. 1) Поворковать. 2) Поговорить нѣкоторое время одно и то-же, не переставая.
Пощадити, -джу́, -ди́ш, гл. Пожалѣть. Та ще такого козака у море пускать пощадили. АД. І. 184.
Роспсотитися, -чуся, -тишся, гл. = розопсіти. Ей, то то ти дуже вже роспсотився. Ном. № 2925.