Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде.
Зстарити, -рю, -риш, гл. Состарить. Нужда мене зстарила і зв'ялила.
Крій пред. = край. Ой там моя хаточка крій води.
Побасувати, -су́ю, -єш, гл. О лошади: пробѣжать галопомъ, поскакать.
Порозливатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Разлиться (во множествѣ). Річки широко порозливалися.
Розсміятися, -міюся, -є́шся, гл. Разсмѣяться. Розсміявся так красно, як би пекла не хотів.
Рострутити Cм. ростручати.
Узда, -ди, ж. = вузда. Пропав кінь і узду кинь.
Чупрун, -на, м.
1) Простолюдинъ. Безокая фортуна зробила паном із чупруна.
2) — зілля. Родъ растенія.