Діди́зний, -а, -е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік.
Дрохва́, -ви́, ж. Драхва. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її Господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами.
Загребе́льний, -а, -е. Находящійся за плотиной. До загребельної могили прибувайте.
Згомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить. Маруся їй осьміхнулась: «ні за віщо дякувати», згомоніла: «я правду свою тобі кажу».
Метла́стий, -а, -е. = мітластий. Метласта борода.
Облапувати, -пую, -єш, сов. в. облапати, -паю, -єш, гл. Ощупывать, ощупать. Став він облапувати (круг себе). Треба тебе скрізь облапати, бо мені здається, що гроші в тебе.
Ревнява, -ви, ж.
1) Ревъ.
2) Шумъ. крикъ. Бач. яку підняли собаки ревняву.
Спрягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. спрягти́ся, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Спрягаться, запрягать, запречь вмѣстѣ, напр. воловъ для пахоты. Як у кого нема на плуг волів, то спрягається з ким. Було в нас два воли, — спряжуться з сусідом
2) Соединяться, соединиться. Був собі котик та півник, да спряглися жить.
Троюда, -ди, м. Забіяка.
Утиратися, -раюся, -єшся, сов. в. утертися, утруся, -решся, гл.
1) Утираться, утереться, вытереться (о лицѣ и его частяхъ). Слізоньками умийся, рукавцем утрися.
2) Выглаживаться, выгладиться. Без його сковзалка не втиралась.