Гноїще, -ща, с. = гноїсько.
Гру́д, -да, м. Возвышенность, холмъ. Ум. Грудо́к. На грудку як посіє, то буде картопля. Грудо́чок. Ой у лісі, в Берестечку, там стояла коршомка на грудочку.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Нуд, -ду, м. 1) Скука, тоска, томленіе. З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. 2) Тошнота. Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати.
Присолоджувати, -джую, -єш, сов. в. присолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл.
1) Подслащивать, подсластить.
2) Привлекать, привлечь на свою сторону. Чимсь присолодила вона його.
3) — язика. Ябедничать, наябедничать. Чи не ти язика присолодив? Та він і руками й ногами відхристюється. Не дух же святий навіває інспектора! От ми і зговорились докопатись до донощика.
Синаш, -ша, м. Сынокъ. Добре, синашу! Здоров, синашу, ма дитино! — Анхиз Енеєві сказав. Ум. синашко. Люляй, люляй козацький синашку!
Угнати, -на́ю, -єш, гл. = вугнати.
Флінькати, -каю, -єш, гл. = хлипати. .
Худавий, -а, -е. 1) Худоватый, довольно тощій.
2) Бѣдный.
Чорнотроп, -пу, м. Путь, дорога по черной землѣ, не по снѣгу, безснѣжный путь. Зайця тепер чорнотропом не піймаєш, як би сніг — друге б діло. Тоді був чорнотроп — снігу вже не було.