Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Вість, -ти, ж. = вістка. Ой прийшли Перебийносу немудрії вісти. Добрі вісті не лежать на місці. Таке життя, що хоч без вісти тікай. Ум. вістонька, вісточка.
Вітонька, віточка, -ки, ж. Ум. отъ віта.
Доробля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. дороби́тися, -лю́ся, -бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Пріобрѣтать, пріобрѣсть работой что-нибудь. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. Хто робить, той ся доробить. Силуваним конем не доробишся. Чужим волом не доробитися. Злиднями не доробишся.
Забреха́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Завраться, залгаться. Та він деколи як забрешеться, то й сам не зна, що меле.
За́сіди, -дів, м. мн., за́сідка, -ки, ж. Засада, подстереганіе. ходи́ти, піти́ на за́сіди, за́сідку. Залегать, залечь на дичь. Охотники... підуть на засіди. Ходив я на засіди на котки. Пішов на засідки на вовків. На серни та оленя виходить стрілець на засідку.
Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі!
Мо́зу́ля, -лі, ж. = мозоля.
Нахрест нар. = навхрест. Б'є нахрест палкою по дверях.
Скончитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. = скінчитися. Постой, милий, не женися, ще я не скончилась.