Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Вистрелювати, -люю, -єш, сов. в. вистрелити, -лю, -лиш, гл. Выстрѣливать, выстрѣлить. Той стрілець вистрелив, убив вовка.
Жінва́, -ви ж, соб. Женщины, бабье. У тому Кодаці (слобода) жінва так чирінями й сидить.
Кермек, -ку, м. 1) Раст. Statice Gmelini Willd. 2) Statice tatarica L.
Компас, -су, м. Компасъ.
Обдати, -дам, -даси, гл. Дать всѣмъ.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Працьовитий, -а, -е. Трудолюбивый. Вона така працьовита, а він таке ледащ. Розумна пані і моторна... трудяща, дуже працьовита.
Роскрехтатися, -хчу́ся, -чешся, гл. Расквакаться (о лягушкахъ). Жаби иноді як роскрехчуться, все: кре, кре.
Шмаркати, -каю, -єш, гл. Пускать сопли изъ носа.