Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вищикнути, -ну, -неш, гл. Вырвать, выщипнуть. Прійшов Петро — вищипнув листок, прийшла Ілля — вищипнула два. Ном. № 468.
Джу́ґля, -лі, ж. Зимняя шапка. Вх. Зн. 14.
Дру́бен, -бна, -не = дрібен. В полі, могти, друбен дощик іде, ой той мені раноньки промиє. Чуб. V. 876., Ум. друбне́нький. Бодай же вам, панове-молодцове, да три літа боліти, а що ви мене посиротили і друбненькі діти. Млр. л. сб. 191.
Обхватити Cм. обхватувати.
Погребати, -баю, -єш, гл. Побрезгать. Глянь, яка гарна! за таку б кралю і я не погребав. Стор. II. 32.
Попідтинню нар. Подъ плетнемъ, подъ заборомъ. Шевч.
Рдитися, -джуся, -дишся, гл. О животныхъ: горячиться. Жеребець серед кобил рдиться. Лохв. у.
Розлягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. розлягти́ся, -жуся, -жешся, гл. 1) Разлегаться, разлечься. Розляглася Марусенька на усю скамницю. Чуб. V. 768. 2) Раскидываться, раскинуться, расположиться; Простираться, простереться. По синьому косогорі розляглося містечко. Левиц. І. 89. 3) Раздаваться, раздаться на обѣ стороны. Мчалася густим житом — воно тільки розлягалося за єю, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном. Мир. ХРВ. 65. Та я ж лугами йтиму, — луги розлягатимуться, а садами йтиму, — сади розвиватимуться. Мил. 184. 4) Раздаваться, раздаться, разноситься, разнестись. Голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. Пісні виспівує було ясними зорями. Голос його по всьому селу розлягається. МВ. ІІ. 12. І по ставках той плач луною розлягався. К. Дз. 137. Иногда глаголъ относится къ слову, обозначающему мѣсто, гдѣ раздается: співи — аж будинок розлягається. Мир. ХРВ.  — домъ полонъ звуковъ пѣсенъ. Кінь у конюшні бється, аж двір розлягається. Мнж. 23. Да наняла собі да троїсті музики, аж корчомка розлягається. Чуб. V. 1032. Регіт — аж вигін розлягається. Мир. ХРВ. 27.
Топитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Топиться. Не топись, козаче, марно душу згубиш. Н. п. 2) Расплавляться, растапливаться, оплывать, таять. Свічка топиться. Шейк.
Трубонька, трубочка, -ки, ж. Ум. отъ труба.