Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похилий

Похилий, -а, -е. 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. Мет. 175. На похиле дерево і кози скачуть. Посл. Гора похила до річки. Волч. у. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила. Мил. 103. 2) Покорный. 3) О лѣтахъ: преклонный. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця. К. Досв. 142.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 386.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХИЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХИЛИЙ"
Блисканка, -ки, ж. Птица: Motacilla. Вх. Пч. II. 12.
Брезулець, -льця, м. = бредулець. Вх. Зн. 4.
Визиркати, -каю, -єш, гл. Высмотрѣть, уловить. Я визиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай. Г. Барв. 94.
Восьмуха, -хи, ж. Осьмушка, осьмая часть чего-либо (земельн. участка, кварты и пр.).
Гадинник, -ка, м. Раст. a) Alchemilla vulgaris. Вх. Пч. II. 29. б) Verbascum thapsus. Лв. 102.
Достерегти́ Cм. достерігати.
Єрепу́дин, -на, -не. Бранное слово: плохой, проклятый. Я ж так ухоркався, поки вибрався із єрепудиної балки, що аж сорочка мокра. О. 1862. II. 38.
Ошепулити, -лю, -лиш, гл. Оглушить ударомъ. Та він його дрюком як ошепулив — то довгенько таки попослухав чмелів. Кіевск. у.
Приплід, -пло́ду, м. Приплодъ. Корови їх приплодом звеселяють. К. Іов. 46.
Темнина, -ни, ж. Темнота. О. 1862. II. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХИЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.